UKRAINE FOREVER
Садок вишневий коло хати...
Ukraine forever - проект, в якому я розмірковую як мала виглядати домашня бібліотека українців, якби не політика русифікації. Докладніше...


БУЛО:
"Вишневый сад", Антон Чехов

МАЛО Б БУТИ:
"Садок вишневий коло хати...", Тарас Шевченко

ЧОМУ:
Шевченко - один із улюблених письменників Чехова, який і сам мав українське коріння. Лише назва його твору одразу відсилає нас до вірша Тараса із циклу "В казематі", який ми рефлекторно продовжуємо рядком "хрущі над вишнями гудуть..."

Тому цієї книжкою я хочу порушити питання про те, кого ми можемо вважати українським письменником.

Про Чехова, як про Булгакова, Ахматову та Гоголя, досі ведуться дискусії стосовно того, чи варто їх вважати також і українськими письменниками.

Хочу зацитувати сучасного українського історика Ярослава Грицака:
"Відміняючи російську культуру, ми у першу чергу вирішуємо питання власної безпеки".

Літератор визначає свою національну свідомість головним чином через мову написання своїх творів. Саме тому з інших мов (рос., нім.) на українську переходили чисельні представники нашої літературної еліти - Ольга Кобилянська, Олександр Олесь, Майк Йогансен та ін.

Також варто відзначати загальний вклад письменника у розвиток культури народу і закладені про цей народ сенси.

Наприклад, якщо письменник глузливо описує українців та нашу мову, напротивагу возвеличуючи культуру іншої країни, не слід поспішати відносити його до українського спадку, адже такі твори розвивають комплекс меншовартості і не допомагають боротись із колоніальним досвідом.

Відтак, Чехов у нашій свідомісті твердо позначений як російський автор, навіть попри те, що сам письменник визначав себе як "малороса".

Для прозорості, також слід згадати, що і Шевченко мав твори, написані російською. Пантелеймон Куліш писав йому в листах, що готовий викупити всі ці роботи, аби спалити, щоб ніхто і ніколи їх не побачив. На щастя, Шевченко вчасно зрозумів хибність цього шляху, і навіть намагався докликатись до Гоголя, присвятивши йому свій вірш.

Відомий український поет та дисидент Василь Стус писав:
«Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість поєднується з криком його нації».
З приводу питаннь та співпраці писати на Email чи Instagram.