UKRAINE FOREVER
В. Підмогильний
Ukraine forever - проект, в якому я розмірковую як мала виглядати домашня бібліотека українців, якби не політика русифікації. Докладніше...


БУЛО:
«Мастер и Маргарита», М. Булгаков

МАЛО Б БУТИ:
«Місто», В. Підмогильний

ЧОМУ:
Булгаков, живучи з родиною в Києві, де нині перебуває його музей (поки що), вкрай негативно описував місто та українців у таких творах як «Дні Турбіних» та «Я вбив».
Таке українофобство не є дивним — його батько був російським цензором, що перебував в Україні з метою «обрусити» мовлення українців.
Також М. Булгаков служив у білій гвардії, що мала антиукраїнську політику і воювала проти новоствореної Української народної республіки.
Валер'ян Підмогильний (1901 — 1937) — письменник, перекладач, представник Розстріляного відродження.

"Поет чарів ночі" — так його називали.
Увійшов у світ літератури у 19 років, зі збіркою, яку назвав дуже амбіційно «Том 1».

Він перекладав десятки видань таких світових літераторів як Дідро, Бальзак, Мопассан (переклав 10 томів!), Франса (25 томів!!!) та ін. У європейській класиці навчився аналітичному типу мислення та увазі до національної ідеї.
«Нація - це спільність справжніх особистостей».

Валер'ян одним із перших почав писати про голод 20-х років у творі «Проблема хліба».
І разом зі своїм найближчим другом, Євгеном Плужником, уклав фразеологічний словник ділової української мови, яким наші чиновники користуються досі.

У 1937 був розстріляний у Сандармосі у віці 36 років.

На відміну від Булгакова письменник оспівує Київ.
До прикладу уривок з його роману «Місто», де описується сучасна вулиця Прорізна:

«На розі вул. Свердлова, потрапивши знову в тиск, він на мить затримався й глянув вздовж рівного схилу, яким підіймався трамвай. Там був несподіваний затишок поруч бурі, раптова заводь, де юрба, звернувши, розпадалась на окремі постаті, завмираючи й ущухаючи геть. Він провів очима трамвай, що зник на верховині, розчинившись у далекому мороці, і в цій синястій від ліхтарів смузі серед нерухомих, потуплених будівель відчув дивну красу міста. Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще не знайомою гармонією».

Більше про письменника: Читати тут
З приводу питаннь та співпраці писати на Email чи Instagram.